Булінг в дитячому садку — міф чи реальність 

 

           Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? 

         Булінг (від англ. to bull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний та (чи) фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор. 

        Хто провокує булінг в дитсадку. 

        Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: 

педагог або помічник вихователя: 

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім’ї: 

      – б’ють та ображають дитину вдома 

      – принижують дитину у присутності інших дітей 

      – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини 

      – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина     

    хвора або має відхилення в розвитку). 

 

           Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі. 

 

           Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО 

           Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: 

 а) вдома: 

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше; 

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт; 

– не контактує з однолітками у дворі; 

– грає наодинці в парку;

  б) в дитячому садку: 

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді; 

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками; 

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі – не має друзів у групі.